Штучний інтелект працює зі мною чітко. Іноді навіть занадто чітко — видає такі вдалі версії, що потім сидиш перед монітором із класичним гамлетівським питанням: а яку ж із них залишити?

На одну пісню він може зробити три, чотири, а то й більше хороших варіантів у зовсім різних стилях. І тут починається справжня інтрига.

Проблема номер один тепер зовсім не в тому, як згенерувати якісну музику. З цим, як не дивно, стає дедалі простіше.

Проблема в іншому: для чого її робити і яку саме версію вибрати?

Бо музика — річ дуже суб'єктивна. Одному подобається джаз, другому — поп, третьому — регі, четвертому потрібен важкий рок, а п'ятому взагалі нічого не подобається. І це теж, до речі, цілком законна музична позиція. У кожного свої уявлення про те, що таке хороша музика, правильний стиль і взагалі «нормальна пісня».

Експерименти зі шкільної лави

І тут я згадав одну історію з минулого.

Якось мене одна знайома вчителька запросила до десятого класу — розповісти про творчість і мою музичну програму. Я прийшов разом із товаришем, журналістом Юрієм Коржиковим. З собою взяв клавішний інструмент. Ми запропонували учням набрати кілька музичних стилів — набігла ціла дюжина. І я показав їм просту річ: одна мелодія може звучати абсолютно по-різному залежно від того, в яке аранжування її вдягнути. Тема та сама, а враження — зовсім інші. Експеримент учням сподобався.

От тільки тепер, через багато років, я опинився приблизно в тій самій ситуації. Тільки тоді біля мене був синтезатор, а тепер ще й штучний інтелект. Раніше я міг сам зробити десять різних аранжировок, а тепер AI пропонує їх миттєво.

Маленька професійна катастрофа

І ось тут виникає маленька професійна катастрофа.

Коли поганих варіантів немає — вибирати навіть важче. Бо якщо з десяти варіантів дев'ять погані — все просто: дев'ять видалив, один залишив. А якщо хороші всі?

Ось тут і починаються справжні муки творчості. Хоча мої особисті проблеми з вибором існували задовго до появи нейромереж.

Колись через знайому я передав свій перший компакт-диск у подарунок данському принцу Йоахіму. У відповідь отримав справжнього королівського листа, якого довго беріг як реліквію. І що ви думаєте? Саме цей лист я примудрився загубити.

Так що проблеми з вибором у мене були ще з дитинства. Тільки раніше я губив королівські артефакти, а тепер змушений вирішувати, які з десятка блискучих віртуальних ітерацій підуть у світ.

А якщо серйозно, сьогодні для мене це одне з найцікавіших завдань. Зробити музику — вже не головна перешкода. Головне — зрозуміти, для чого ти її робиш, кому вона потрібна і яка з багатьох чудових версій справді твоя.

Бо штучний інтелект може дати безліч відповідей. А от правильне питання поки що доводиться придумувати самому.

У моїй віртуальній лабораторії якраз дозріло тріо версій однієї композиції — три різні музичні характери під одним дахом.

Ваше шляхетно-детективне завдання просте: послухати всі три варіанти й написати в коментарях, яка вам сподобалася найбільше і чому. Мені страшенно цікаво, чи збігнуться наші музичні компаси.

А може, ви виявитеся революціонерами й оберете четвертий варіант — той самий, якого я ще й у проєкті не мав? 😄

Künstliche Intelligenz arbeitet präzise mit mir zusammen. Manchmal sogar zu präzise — sie liefert so gelungene Versionen, dass man vor dem Monitor sitzt und sich fragt: Welche davon soll man eigentlich behalten?

Für einen Song kann sie drei, vier oder noch mehr gute Versionen in völlig unterschiedlichen Stilen erstellen. Und hier beginnt die wahre Intrige.

Problem Nummer eins besteht heute keineswegs darin, wie man hochwertige Musik generiert. Das wird erstaunlicherweise immer einfacher.

Das Problem liegt woanders: wofür man sie macht und welche Version man wählen soll?

Musik ist eine sehr subjektive Angelegenheit. Dem einen gefällt Jazz, dem zweiten Pop, dem dritten Reggae, der vierte braucht harten Rock, und dem fünften gefällt überhaupt nichts. Und das ist übrigens auch eine völlig legitime musikalische Position.

Artificial intelligence works quite precisely with me. Sometimes even too precisely, producing such successful versions that you sit in front of the monitor wondering which one to keep.

For a single song, it can make three, four, or even more good versions in completely different styles. And that's where the real intrigue begins.

Problem number one is no longer how to generate quality music. Surprisingly, that's becoming easier and easier.

The problem is different: why make it and which version to choose?

Music is a very subjective thing. One likes jazz, another pop, a third reggae, a fourth needs hard rock, and a fifth doesn't like anything at all. And that is also a completely legitimate musical position.